Меліорація замість ревіталізації: урядовий план 2026-2027
18.08.2026Кабмін Сергія Корецького подав до парламенту проєкт програми діяльності на 2026-2027 роки. ГО «Еколтава» проаналізувала цей документ і ми змушені констатувати: пріоритети держави в частині захисту довкілля виглядають тривожно та непослідовно.
Насамперед варто наголосити на фундаментальній проблемі: в Україні де-факто відсутнє профільне незалежне Міністерство довкілля. Питання екологічної безпеки та збереження природних ресурсів підпорядковані Міністерству економіки та довкілля. Така інституційна модель створює непереборний конфлікт інтересів, де короткострокові економічні показники та «зміна економічної парадигми» завжди домінуватимуть над довгостроковою екологічною стабільністю.
Проаналізувавши документ, ми виділяємо наступні критичні загрози:
Меліорація замість ревіталізації: шлях до пустелі
У той час як Європейський Союз у межах «Зеленого курсу» запроваджує закони про відновлення природи (Nature Restoration Law), український Уряд планує «запуск трансформації аграрного сектору» через розширення гідротехнічної меліорації.
- Програма передбачає не лише зрошення, а й осушення земель, для чого до 2027 року будуть створені спеціальні державні оператори.
- Мета збільшити площі зрошення до 200 тис. гектарів за відсутності планів із відновлення боліт є катастрофічною. Осушення боліт (меліорація) знищує природні «губки», які утримують воду в ландшафті, що в умовах кліматичних змін призведе до подальшого обміління річок та деградації ґрунтів.
Імітація кліматичної політики
Уряд декларує «гармонізацію кліматичної політики із стандартами ЄС». Однак ці заяви нівелюються іншими пунктами програми:
- Плани щодо нарощування власного видобутку газу та «сталого функціонування вугільної галузі» прямо суперечать цілям декарбонізації.
- Створення «вуглецевого реєстру» є лише бюрократичним кроком, який не замінить реальних заходів із деградації екосистем, що є головними поглиначами вуглецю.
Недостатність природоохоронних заходів
Заявлене розширення природоохоронних територій лише на 14 тис. гектарів до 2027 року є мізерним. Це не покриває навіть частки тих територій, що зазнають інтенсивного антропогенного навантаження внаслідок планованого «стимулювання внутрішнього виробництва» та розробки надр. Більше того, плани щодо «використання надр стратегічного значення» (літій, уран, титан) за умови реформування системи екоконтролю лише «на папері» несуть ризик незворотного забруднення підземних вод.
Водні ресурси: управління дефіцитом
Хоча документ згадує про «інтегроване управління водними ресурсами за басейновим принципом», акцент робиться на безпеці гідротехнічної інфраструктури, а не на відновленні природного стану водних об’єктів. Створення системи моніторингу вод без реальних кроків до ревіталізації заплав та боліт перетворить Міністерство на «бухгалтера», який лише фіксуватиме зникнення води в річках.
Наші вимоги:
- Відновити самостійність Міністерства захисту довкілля, вивівши його з-під підпорядкування економічному блоку.
- Замінити плани щодо систем осушення (меліорації) на Національну стратегію відновлення водно-болотних угідь.
- Переглянути цілі щодо зрошення, враховуючи реальний водний дефіцит та пріоритет питного водопостачання громад.
Економічне відновлення не може відбуватися ціною знищення природного капіталу, на якому тримається життя майбутніх поколінь українців. Ми закликаємо Уряд переглянути Програму та привести її у відповідність до реальних екологічних викликів війни та кліматичної кризи.
