Екологія під наглядом економіки? Уряд схвалив Стратегію збереження біорізноманіття до 2035 року

Кабінет Міністрів України схвалив Стратегію збереження біологічного різноманіття на період до 2035 року та затвердив трирічний операційний план заходів з її реалізації на 2026–2028 роки.

Цей документ закладає довгострокові пріоритети державної екологічної політики та стає одним із фундаментів повоєнного відновлення України. Головним координатором та виконавцем Стратегії визначено Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства України.

І попри те, що схвалення цієї Стратегії критично важливе для підтримки біорізноманіття та кліматичної стійкості України, відсутність в країні окремого, самостійного профільного екологічного відомства є ключовим контекстом, у якому відбуватиметься реалізація цих масштабних змін.

Ключові завдання та очікувані зміни

Документ містить чіткі, вимірювані цілі та передбачає системні реформи в кількох сферах:

• Зупинення втрати видів та оселищ: Модернізація підходів до ведення Червоної книги України, створення сучасної національної системи моніторингу біорізноманіття та об’єднання даних на цифрових платформах, а також розширення площ заповідних територій.

• Реформа землекористування: Документ пропонує скоротити частку ріллі в структурі сільськогосподарських угідь. Замість інтенсивного розорювання планується збільшення природних елементів в агроландшафтах. Зокрема, передбачено створення щонайменше 300 тис. га трав’янистих меж полів до 2028 року та відновлення полезахисних лісосмуг.

• Зменшення використання хімікатів: Заплановано скорочення використання мінеральних добрив на 15% до 2030 року та повну заборону 10 найнебезпечніших для екосистем речовин до 2027 року.

• Екологізація лісового господарства: Штучні монокультурні ліси поступово замінюватимуться на корінні мішані та листяні насадження, що є стійкіші до змін клімату.

• Інтеграція в політики громад та інфраструктуру: Збереження природи стане обов’язковою умовою під час створення комплексних планів просторового розвитку територіальних громад. Крім того, принципи охорони біорізноманіття (зокрема, врахування шляхів міграції тварин) мають бути інтегровані в будівництво транспортної інфраструктури, забезпечення водної навігації, розвиток відновлюваних джерел енергії та видобуток корисних копалин.

• Впровадження економічної оцінки природи: Передбачено розробку методики обрахунку екосистемних послуг, що дозволить визначити реальну економічну цінність природних ресурсів і забезпечити перехід до моделей сталого управління.

Документ повністю адаптований до європейських екологічних стандартів (acquis ЄС), узгоджений із Директивами ЄС про оселища та птахів, Регламентом про відновлення природи, а також Куньмінсько-Монреальською глобальною рамковою програмою ООН. Фінансова модель передбачає відмову від екологічно шкідливих субсидій на користь інноваційних «зелених» інструментів.

Потенційні ризики та виклики

Реалізація Стратегії через інституційні інструменти об’єднаного Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України кардинально змінює підходи до охорони довкілля. Такий формат координації створює серйозні  виклики.

• Внутрішній конфлікт інтересів: Об’єднання в одному відомстві завдань із розвитку економіки, підтримки агросектору та охорони довкілля створює ризик того, що завдання щодо зростання макроекономічних показників та підтримки експорту матимуть вищий пріоритет. У ситуаціях, коли виникатиме суперечність між швидкими економічними надходженнями та довгостроковими природоохоронними обмеженнями, екологічний блок може опинитися на другорядних ролях.

• Необхідність доопрацювання лісового та законодавчого блоків: Експерти WWF-Україна наголошують на потребі додатково посилити державну політку в лісовій сфері (зокрема, врахувати положення Лісової стратегії ЄС щодо суворої охорони та моніторингу пралісів і старовікових лісів). Також уваги потребує послідовність кроків: спершу необхідно розробити Національний план відновлення природи, а вже на його основі готувати відповідний законопроєкт.

• Ресурсний дефіцит громад: Стратегія покладає великі надії на територіальні громади, які мають враховувати екологічні чинники в планах просторового розвитку. Проте в умовах воєнного стану більшість громад мають значний дефіцит бюджетів та гостру нестачу кваліфікованих екологічних кадрів.

Загальний висновок: Схвалена Стратегія — це прогресивний документ європейського зразка, що створює цілісну основу для збереження природи в умовах війни та післявоєнного відновлення. Проте успіх реформи повністю залежатиме від здатності відомства збалансувати економічні цілі з екологічними зобов’язаннями України, а також від жорсткості контролю з боку незалежної наукової спільноти та громадських організацій.