Ми втрачаємо природу, бо втратили з нею зв’язок — який рейтинг в України

Згідно з дослідженням, опублікованим у журналі Ambio, про яке пише The Guardian, економічний розвиток та технологічний прогрес не гарантують екологічної свідомості. Навпаки — країни з високими доходами демонструють найнижчий рівень відчуття близькості до природи.

У першому масштабному порівняльному аналізі близькості людей до природи взяли участь 57 тисяч респондентів із 61 країни. Метою було оцінити психологічний показник «nature connectedness» — відчуття людиною своєї приналежності до екосистеми та інших живих істот.

Результати виявили чіткий тренд:

Чим вищий рівень доходів і технологічного розвитку країни, тим нижчим є показник природи-зв’язку серед населення.

До групи з найбільшою віддаленістю від природи увійшли: Канада, Німеччина, Ізраїль, Японія, Іспанія.

Науковці пояснюють це явищем, яке отримало назву синдром дефіциту природи — наслідок урбанізації, втрати доступу до диких територій та зменшення живих контактів у повсякденному середовищі.

Велика Британія: показовий парадокс

Одним із найбільш несподіваних результатів стало місце Великої Британії. Країна має один із найвищих у світі рівнів залученості населення до наукових та природоохоронних організацій. Проте в рейтингу природи-зв’язку вона посіла 55-е місце.

Дослідники відзначають: формальна участь у природоохоронних ініціативах не гарантує глибокого особистого відчуття зв’язку з довкіллям, яке є ключовим для екологічно відповідальної поведінки.

Лідери рейтингу: суспільства, де природа — частина культури

Найвищі показники виявлено у країнах, де природа відіграє центральну роль у традиціях, духовних практиках та повсякденному житті: Непал, Південна Африка, Бангладеш, Нігерія.

У цих країнах поняття взаємозалежності людини й довкілля є культурною нормою.

Україна посіла 50-те місце, що також свідчить про значну урбанізаційну відчуженість та втрату природних практик у повсякденні.

Чому відчуття близькості до природи має значення

Автори дослідження наголошують: низький рівень зв’язку з природою є не другорядним, а структурним фактором екологічної кризи. Він впливає на:

• ставлення до охорони природи,
• готовність підтримувати екологічні реформи,
• поведінку в побуті,
• сприйняття цінності природних ресурсів.

Люди з високим рівнем природи-зв’язку, за даними психологічних досліджень, частіше:

• проявляють проекологічну поведінку,
• підтримують політику збереження біорізноманіття,
• демонструють вищий рівень психологічного благополуччя.

Міські парки не замінюють дикої природи

Поширена думка, що міські парки забезпечують достатній контакт із природою. Проте екологи вказують: більшість таких просторів є штучними, висококонтрольованими середовищами, позбавленими ключових природних елементів — мертвої деревини, листяної підстилки, дупел, різноманітної середньої та нижньої рослинності.

Через це у міських парках майже не мешкають комахи, дрібні ссавці, земноводні та частина птахів. Відповідно, психологічний ефект контакту з природою в таких умовах є обмеженим.

З книжок зникла природнича лексика

Учені також звертають увагу на зникнення природничої лексики зі словників та дитячих книжок. Такі базові поняття, як «мох», «жолудь», «річка», «папороть», трапляються рідше, ніж у попередні десятиліття. Це відображає зміну середовища, у якому зростають діти, і, відповідно, формування відносин із природою.

Висновки

Дослідження демонструє: відновлення екосистем і збереження біорізноманіття неможливі без паралельного відновлення психологічного зв’язку людини з природою. Технології, ресурси та політики не спрацьовують у суспільстві, яке не відчуває власної включеності у живий світ.

Повернення цього зв’язку — ключ до довгострокових екологічних рішень.