Директорка «Еколтави» для The Rolling Stone про саміт на Алясці: ЄС має розірвати залежність від викопного палива

Коментуючи для журналу Rolling Stone зустріч Дональда Трампа та Владіміра Путіна в Анкориджі, очільниця організації Еколтава Юлія Мельник підкреслила: головний ключ до завершення війни в Україні — це відмова від нафтогазової залежності та перехід Європи на відновлювану енергетику.

Юлія Мельник стверджує, що уряди мають запровадити «умовність верховенства права», яка блокує закупівлі викопного палива в «авторитарних режимів, що порушують міжнародне право та права людини».

«Під прикриттям мирних переговорів Путін шукає політичної й економічної вигоди, включно з послабленням світового економічного тиску», — зазначає Юлія Мельник, консультантка з екополітики та співзасновниця української організації Еколтава.

Її думку розділяє й екологічна юристка, засновниця та директорка Razom We Stand Світлана Ромaнкo, яка наголошує:

«Ми не маємо допустити повернення у викопне минуле, що живить диктатури та війни. Нам потрібні і наші повні території, і такий самий потужний енергетичний перехід, щоб майбутні покоління українців ніколи більше не зіштовхнулися з викопним монстром, підживленим і прикрашеним поступками, червоними доріжками та подібним», — додає екологічна юристка. 

Тріумф Путіна і покірність Трампа

15 серпня 2025-го президент США Дональд Трамп і президент Росії Владімір Путін прибули на базу Елмендорф-Річардсон у Анкориджі, Аляска.

Це був один із найбурхливіших і найзначніших тижнів у глобальній політичній боротьбі навколо війни в Україні. Почалося все з ганебного саміту на Алясці між Трампом і Путіним, а вже за три дні сім провідних лідерів Європи поспіхом прибули до Вашингтона на зустріч із президентом Володимиром Зеленським, щоб підтримати його під час термінового візиту до Білого дому на переговори з Трампом.

Небачена серія подій призвела до того, що Трамп поступився щонайменше двома найшкідливішими вимогами Путіна:

• не буде перемир’я в Україні;

• не буде нових санкцій проти російської нафти й газу.

Росія ще ближче підійшла до своєї мети — повернення до світової економіки без тягаря санкцій і з величезними вигодами для найбільших світових нафтогазових компаній. Ба більше — під час саміту росіяни навіть запропонували вигідні угоди ExxonMobil.

Україна намагалася конкурувати, виставивши на торги контракти з видобутку нафти й газу та проєкт нафтопереробного заводу на спеціальних умовах виключно для американських компаній у межах мінеральної угоди між США та Україною. Тим часом ведеться робота, щоб російську нафту й газ продавати під прикриттям американської власності.

Переговори не зупинили жорстоку війну Росії проти України, яка продовжує забирати життя й ресурси. Натомість вони підкреслили небезпечний новий глобальний баланс сил, у якому США під керівництвом Трампа й далі тяжіють до союзів із найбрутальнішими автократами й диктаторами.

«Путін був повністю ізольований Заходом, а тут — американський президент запрошує його на Аляску на подію настільки символічну й важливу. І Путіну навіть не довелося нічого робити, окрім як продовжувати війну проти України», — каже Сергій Радченко, історик холодної війни з університету Джонса Гопкінса. — «Путін, ймовірно, сприймає це як велику перемогу, здобуту без жодних поступок».

Саміту нібито присвячували питання закінчення війни в Україні, проте акцент зробили на інвестиціях і бізнес-співпраці США та Росії. Хоча «українське питання» було офіційно на порядку денному, за словами російського депутата Сергія Гаврилова, «набагато важливіші глобальні питання» теж мали обговорюватися, зокрема плани енергетичного партнерства США та Росії.

Українка Марія Фрімен, яка втекла з Луганська ще у 2014 році, тепер живе в Анкориджі. Вона вийшла з іншими протестувальниками під українськими прапорами й соняхами, скандуючи гасла проти війни, тоді як водії сигналили на підтримку, говорить: 

«Я думала, що ця війна чорно-біла, й зрозуміло, хто погані. Але тепер я не бачу США як “добрих” — і це означає, що світовий порядок не руйнується повністю, але в ньому з’явилися тріщини. Почалося з моєї країни, і ціна за це — людські життя».

На саміті Путін виглядав переможцем, а Трамп — напрочуд покірним. Кадри червоної доріжки, розстеленої для Путіна, облетіли українські соцмережі, викликавши шок і обурення.

Хоча Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт Путіна ще у 2023 році, він безперешкодно ступив на землю США, адже Америка не є стороною Римського статуту. Трамп навіть не думав його видавати.

Під час спільної пресконференції Путін говорив довго, підкреслював «братерство» з Трампом і перспективи співпраці в Арктиці. Україну він згадав лише п’ять разів — як «українське питання», для вирішення якого знову висунув свої старі максималістські вимоги: фактична капітуляція Києва, нейтралізація ЗСУ, відмова від НАТО, визнання окупованих територій, нові вибори під контролем Кремля та скасування санкцій.

Трамп же говорив мало, втомлено й тихо, знову вихваляючи «російських бізнесменів». Завершив виступ Путін словами: «Наступного разу — у Москві!»

Ні перемир’я, ні санкцій

Попри гучні заяви перед самітом, Трамп фактично відмовився і від вимоги перемир’я, і від планів посилення санкцій проти російського нафтогазу.

Українські експерти наголошують: енергоресурси — головна зброя Кремля. Санкції ж останніх років відчутно скоротили прибутки Росії: у липні 2025-го її доходи від експорту викопного палива впали на 40% порівняно з липнем 2022-го. Але саме тому Путін так прагне домовленостей про їхнє зняття.

Мінеральна угода США–Україна

Ще у лютому Зеленського фактично змусили підписати «мінеральну угоду» з США. Вона охоплює всі ресурси України — від рідкоземів до нафти й газу — і дає американським компаніям преференції. В обмін Київ сподівається бодай на гарантії безпеки, адже американські інвестиції мотивуватимуть Вашингтон захищати ці об’єкти.

Домінування російської енергетики

Фосильна енергетика залишається серцем російської економіки та політики. Попри збитки «Газпрому» й скорочення ринку, Москва сподівається відновити постачання через Європу — можливо, навіть за посередництва США. Серед потенційних проєктів — відродження «Північного потоку-2».

Апетити диктаторів

На додачу до Путіна, Трамп активно налагоджує контакти з іншими автократами — Лукашенком та Орбаном. Для України це означає: її майбутнє можуть вирішувати не на основі міжнародного права, а в «темних кабінетних угодах» між диктаторами.

Марія Фрімен, українка з Луганська, вже майже чотири роки стоїть на вулицях Анкориджа з протестами проти війни в Україні. “Це краще, ніж сидіти вдома наодинці й впадати в депресію від новин”, — каже вона.

Побачити сотні людей, які прийшли підтримати її напередодні саміту, — “усіх цих небайдужих людей, — додає вона, — було дуже надихаюче.”