Кабінет Міністрів України затвердив Національний план управління відходами до 2033 року

Кабмін затвердив Національний план управління відходами до 2033 року та рекомендував органам місцевого самоврядування під час формування місцевих бюджетів передбачати кошти, необхідні для виконання Національного плану, регіональних планів управління відходами та місцевих планів управління відходами.

Про це йдеться на сторінці Урядового порталу. 

Основні завдання

Національний план є основним документом в ефективному та результативному управлінні відходами в Україні та спрямований на
зменшення негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров’я людей, досягнення максимально ефективного використання ресурсів, відкриття нових ринків і створення нових робочих місць, а також на створення умов для запобігання утворенню відходів та зменшення захоронення відходів, які біологічно розкладаються.

Цілі плану:

• Перехід до циркулярної економіки.
• Зменшення негативного впливу на довкілля та здоров’я людей.
• Створення нових ринків та робочих місць.

План передбачає до 2033 року 85% охоплення послугою з управління побутовими відходами; впровадження у населених пунктах системи роздільного збирання побутових відходів із щорічним збільшенням на 10 % охоплення населення починаючи з другого року дії місцевих планів управління відходами.  

Статтею 37 Закону встановлено цільові показники щодо підготовки до повторного використання та рециклінгу побутових відходів:

• до 2025 року — не менше 10 відсотків їх маси;
• до 2030 року — не менше 20 відсотків їх маси;
• до 2035 року — не менше 25 відсотків їх маси;
• до 2040 року — не менше 35 відсотків їх маси.

Інші цільові показники, які відсутні у законодавстві України, ґрунтуються на досвіді інших європейських країн з урахуванням вимог директив ЄС.

Рівень підготовки до повторного використання відходів будівництва має бути на рівні щонайменше 70 % за масою, а побутових відходів — 35%. 

Побутові відходи та сортування в Україні

У рамках Національного плану відходи поділено на:

• побутові відходи;
• небезпечні відходи;
• відходи промисловості та відходи видобувної промисловості;
• відходи будівництва та знесення;
• відходи сільського господарства;
• медичні відходи;
• відходи від продукції, на яку поширюється розширена відповідальність виробника (відходи упаковки, відходи електричного та електронного обладнання, відходи батарей та акумуляторів, відходи транспортних засобів, знятих з експлуатації, відходи мастил (олив), відходи шин, відходи текстилю тощо);
• інші відходи (відходи окремих секторів економіки, управління якими є проблематичним).

Згідно з даними, наданими обласними військовими адміністраціями (без урахування відомостей щодо тимчасово окупованих територій), у населених пунктах України за 2022 рік утворилось майже 39 млн. куб. метрів побутових відходів (понад 7 млн. тонн), перероблено та утилізовано близько 9,9 відсотка побутових відходів, з них 1,66 відсотка спалено, а 8,24 відсотка побутових відходів потрапило на заготівельні пункти вторинної сировини та сміттєпереробні лінії.

Відповідно до Закону органи місцевого самоврядування забезпечують управління побутовими відходами згідно з правилами благоустрою населеного пункту, регіональними та місцевими планами управління
відходами та забезпечують кожному утворювачу побутових відходів надання послуги з управління побутовими відходами.

Загалом наразі всього близько 30% населення країни охоплено роздільним збиранням відходів, але всього 8,24 відсотка побутових відходів потрапляє на заготівельні пункти вторинної сировини та сміттєпереробні лінії. Показник з повторного використання та рециклінгу відходів для європейських країн становить 55 відсотків до 2025 року.

На сьогодні в Україні діє 94 підприємства, що займаються рециклінгом відходів: 17 підприємств — з переробки макулатури, 39 — з переробки полімерів, 19 — з переробки пластикових пляшок, 19 — з переробки склобою. Однак їх потужності задіяні на 50—70 відсотків через дефіцит вторинної сировини на внутрішньому ринку, яка покривається за рахунок імпорту. Отримувана вторинна сировина досить низької якості через безвідповідальне управління відходами, насамперед упаковки.

У процесі скорочення кількості полігонів та впровадження роздільного збирання по всій території України мають бути створені комплекси для сортування та перевантаження відходів.

Обʼєкти з відновлення матеріалів здійснюють приймання, сортування, оброблення та зберігання окремо зібраних або змішаних ресурсоцінних матеріалів, таких як папір, пластик, метал, скло тощо, з метою їх відправлення та продажу кінцевим споживачам.

Оптимальним варіантом є створення в територіальних громадах невеликих обʼєктів з відновлення матеріалів, які оброблятимуть щодня до 10 тонн вторинної сировини і займають площу до 1000 кв. метрів.
Великі обʼєкти з відновлення матеріалів мають потужності, що дають змогу обробляти понад 100 тонн у день; їх доцільно розмістити у великих містах. Вони оснащуються високоавтоматизованим обладнанням.

Відходи шин

Основними джерелами утворення відходів шин є:

• автомобільна галузь;
• авіаційна галузь;
• сільське господарство;
• мото- та велоіндустрія;
• промислове використання (у виробничих процесах або як частина певного обладнання), роздрібні магазини та гаражі;
• домогосподарства.

Середньорічний обсяг вітчизняного ринку гумових пневматичних шин в Україні становить 1190,3 млн. доларів США, у складі якого частка вітчизняного виробництва у вартісному вираженні дорівнює 348,18 млн. доларів США, а в кількісному — 5331 тис. гумових пневматичних шин на рік (дані розрахункові).

Частка експорту в обсязі ринку становить 158,5 млн. доларів США, імпорту — 1000 млн. доларів США. В Україні щорічний обсяг автопокришок, що викидаються, становить більше 250 тис. тонн.

На спеціалізованих підприємствах обробляється до 14 тис. тонн, або не більше 8 відсотків, решта шин потрапляють на полігони та звалища 27 побутових відходів.

Обробленням покришок займається невелика кількість підприємств. При цьому завантаженість виробничих потужностей всіх підприємств — обробників шин не перевищує 50 відсотків.

3 економічної точки зору завод з переробки шин є невигідною інвестицією, тому що в промисловості України на цей час не впроваджуються сучасні технології, орієнтовані на маловідходне і безвідходне виробництво.

Збиранням зношених шин займаються у більшості приватні підприємства. Ці підприємства не забезпечують у повному обсязі потреби у збиранні ресурсоцінних відходів і вивезенні їх до обробних підприємств, тому що зношені шини здавали здебільшого лише підприємства, фізичні особи — підприємці, які отримували дозволи на розміщення відходів і ліміти на утворення та розміщення відходів, а також підприємства, у яких шини поставлені на бухгалтерський облік.

Крім того, діють заготівельні пункти вторинної сировини, де встановлена невелика ціна за одну зношену автомобільну шину. Для фізичних осіб відсутні стимули чи матеріальне заохочення здавати на перероблення зношені шини, проблема низького рівня збирання та відновлення зношених шин залишається невирішеною.

Компостування

Національним планом пропонується будівництво об’єктів для компостування відходів в територіальних громадах (зокрема з використанням інструменту співробітництва територіальних громад) з чисельністю населення від 100 тис. мешканців із середньою оптимальною потужністю 5 тис. тонн готового компосту на рік.

Створення обʼєктів для компостування у складі комплексів обʼєктів механіко-біологічного або регіональних пунктів роздільного збирання відходів суттєво скоротить процес їх проектування та будівництва, оскільки зникне потреба в процедурах відведення земельних ділянок та розроблення і погодження проектної документації, а також суттєво скоротяться логістичні та експлуатаційні витрати. Позитивний досвід такого проекту є у м. Львові.

Сміттєзвалища

Загалом в Україні діє 5,7 тис. звалищ і полігонів загальною площею майже 8 тис. гектарів, 40 відсотків з них потребують рекультивації. Лише близько 120 полігонів відповідають державним будівельним нормам.

Крім того, щороку в Україні через неналежну систему управління побутовими відходами в населених пунктах, як правило у приватному секторі, утворюється близько 20 тис. несанкціонованих звалищ площею 0,4—0,6 тис. гектара.  

Всього 55 полігонах наявна система збирання фільтрату, у тому числі на 50 полігонах наявна система знезараження фільтрату, на інших — влаштовано резервуари-накопичувачі, звідки періодично фільтрат транспортується на очисні споруди. На 18 полігонах влаштовано систему вилучення біогазу та експлуатуються когенераційні установки.

Законом з 2030 року забороняється експлуатація полігонів та звалищ, що не оснащені системами вилучення та знешкодження біогазу та фільтрату, системами моніторингу викидів в атмосферне повітря та моніторингу забруднення ґрунтів і підземних вод, тому до цього часу мають бути передбачені та здійснені заходи, передбачені у регіональних та місцевих планах, щодо закриття, рекультивації та будівництва полігонів.

У разі неможливості здійснити ці заходи до 2030 року заборона не застосовується, якщо виконується план приведення місця розміщення відходів у відповідність з вимогами законодавства. 

Документ