Який стан сучасної екологічної освіти в Україні?

Понад 60% людей у ​​світі вважають, що екологічні проблеми становлять серйозну загрозу людству, оскільки ситуація з довкіллям та кліматом є надзвичайною. Такі результати продемонструвало дослідження, проведене за участю фахівців Оксфордського університету у рамках Народного голосування з питань клімату.

Привертати увагу до цих проблем, а також прищеплювати правильні екологічні звички варто з самого дитинства. І в цьому стає в нагоді екоосвіта. 

У 2022 році було проведено дослідження екологічної освіти в Україні на замовлення Німецької організації Austausch e.V. у рамках проекту “Fostering climate education in Eastern Europe”, за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини. З результатами проведеного аналізу пропонуємо ознайомитися в даній статті.

Важливою умовою розвитку екологічної освіти в Україні є поступова гармонізація українського екологічного законодавства зі стандартами права ЄС у відповідності до Угоди про асоціацію ЄС з Україною та екологічної реформи в Україні. Сучасна екоосвіта є системною складовою національної системи освіти. Головна її мета –  формування нового типу світогляду, у центрі якого гуманістично-раціональний взаємозв’язок людини з довкіллям у системі «природа — людина — суспільство». 

Україна, до речі, першою серед країн Центральної та Східної Європи, прийняла «Концепцію екологічної освіти в Україні». Відповідно до неї передбачено формування екологічних знань та мислення, що ґрунтуються на ставленні до навколишнього природного середовища як до універсальної та унікальної цінності, залежності долі окремої людини та людства в цілому від стану біосфери Землі, її окремих складових, зокрема й земного клімату.

Відповідно до Концепції, існує кілька рівнів впровадження екоосвіти. Найперший – дошкільне виховання. На ньому ставиться завдання виховати основні екологічні навички, аби діти відчували себе частинкою навколишнього середовища, але головну роль там все ж таки відіграє сімейне виховання.

Водночас негативний вплив на ефективність екологічної освіти в дошкільних закладах може мати недостатнє охоплення дошкільнят освітніми послугами, а також відсутність чіткого бачення ролі дошкільної освіти у «Концепції екологічної освіти в Україні».  До слова, суттєвим фактором розвитку була програма «Дошкільнятам — освіта для сталого розвитку», яка охоплювала велику кількість дитячих дошкільних закладів, і цей досвід варто переймати іншим країнам.

Найважливішим етапом безперервної екологічної освіти безумовно є загальна середня освіта, в ході якої продовжується та поглиблюється процес екологічного світосприйняття з урахуванням віку дітей, обсягу та рівня їхніх шкільних знань на початковому (1–4 класи), основному (5–9 класи) та старшому ( 10–12 класи) рівнях.

Позитивними характеристиками розвитку екологічної освіти у школах є міждисциплінарні підходи та впровадження екологічних тем не лише у спеціалізовані курси, а й у програми інших предметів. Також варто відзначити відкритість шкіл міжнародному співробітництву та світовому досвіду, а також суттєвий внесок проєкту «Освіта для сталого розвитку у дії».

Професійна екологічна освіта в Україні з формальної точки зору розвинена дуже добре, є спеціалізовані навчальні заклади на рівні середньої спеціальної освіти, дуже багато вишів готують фахівців-екологів. Плюсом «Концепції екологічної освіти в Україні» є те, що там передбачається і розвиток екологічної свідомості студентів неекологічних спеціальностей. 

Тим часом є і негативні умови для розвитку професійної екологічної освіти: престиж спеціальності серед абітурієнтів не дуже високий, рівень затребуваності фахівців в існуючій системі низький, і для підвищення вимог до фахівців необхідно продовжувати екологічну реформу економіки країни.

У свою чергу середня і післядипломна екологічна освіта забезпечує безперервність екологічної освіти і включає систему підвищення компетенцій та кваліфікації. У частині неформальної освіти Концепція передбачає прийняття програм та розвитку проектів у кожному регіоні (і у кожній галузі виробництва) окремо.

Варто також згадати про розвиток додаткової екологічної освіти в Україні. Він зокрема зумовлений продуктивною роботою Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління, партнерської мережі «Екологічна освіта для сталого розвитку в Україні», розвитком громадянського суспільства на національному та локальному рівні, а також залученням міжнародного фінансування для екоосвітніх проектів.

Цінним досвідом України для розвитку в інших країнах для підвищення стійкості екоосвітніх проектів є наявність Державного фонду охорони навколишнього природного середовища.

Таким чином, з погляду українського законодавства сучасна екологічна освіта — це безперервний комплексний процес формування екологічної світогляду, екологічної свідомості та культури всіх верств населення, соціальних груп та суспільства загалом. Основи екологічних знань мають викладатись практично у всіх навчальних закладах України.

Підсумовуючи, для характеристики загальних рамок розвитку екологічної освіти слід зазначити, що попри руйнівний вплив війни Україна продовжує виконувати, наскільки це можливо, свої зобов’язання за міжнародними договорами у напрямку охорони навколишнього середовища та екоосвіти. У країні створено умови підвищення якості законодавчого регулювання сфери поширення екологічної інформації, зокрема за рахунок гармонізації із законодавством ЄС.

Дослідження екологічної освіти було проведено на замовлення німецької організації Austausch e.V. у рамках проекту “Fostering climate education in Eastern Europe” за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини.