Що таке біорізноманіття і чому воно під загрозою?

Біорізноманіття – це різноманітність усіх видів живих організмів включаючи тварин, рослин, водних жителів, птахів, водоростей, грибів і т.д.,які взаємодіючи між собою утворюють різноманітність екосистем.
  Людська діяльність особливо гостро впливає на природні ресурси – підвищення температури повітря, забруднення пластиком вод Світового океану, суші; вирубування лісів для сільськогосподарських цілей, будівництва доріг; вилучення водних ресурсів для промисловості, забруднення шкідливими викидами повітря, інтенсивне вирощування сг культур, військово-воєнні дії. Будь-яка людська діяльність так чи інакше шкодить природним ареалам життя тварин, птахів, рослин та морських організмів. Вже в минулому столітті поставало питання про збереження біорізноманіття та його захист.
 Основою у сфері збереження біорізноманіття стала Конвенція про біологічне різноманіття, яку започаткували в 1992 році під час Всесвітньої конференції глав держав та міністрів довкілля, яка передбачає стале, невиснажливе використання компонентів біологічного  різноманіття  таким  чином і такими темпами,  які не приводять у довгостроковій перспективі до вичерпання  біологічного різноманіття,  тим  самим  зберігаючи  її властивість задовольнити потреби теперішнього  і  майбутнього  поколінь  і  відповідати  її сподіванням.
  Згідно даних Всесвітнього фонду дикої природи (WWF) з 1970 року планета втратила понад 60% популяцій ссавців, птахів, риби, рептилій і земноводних. Не менше як 300 видів ссавців повністю зникли через полювання, а в річках та озерах популяції диких видів скоротилися на 83% через використання прісної води в сільському господарстві та будівництві дамб. А відповідно до інформації, яку опублікували у звіті ООН, за наступні 10 років під загрозою зникнення 1 млн видів тварин та рослин! 
 За даними науковців, для того нормального функціонування біосфери Землі та можливості її відновлення, необхідно від 10-15% природоохоронної території. Для збереження природних комплексів та їх відтворення землі “заповідають” тобто вилучають з певної сфери господарювання для виключення антропогенного впливу, а для регулювання та збереження цих територій укладаються міжнародні природоохоронні конвенції та угоди. Природоохоронні конвенції та угоди містять статті, які спрямовані на визначення заходів задля збереження групи певних видів тварин та рослин чи окремих типів природного середовища.

Чинні для України природоохоронні конвенції:

1. Конвенція про біологічне різноманіття, 1992 р,м. Ріо-де-Жанейро ;

2. Конвенція про водно-болотні угіддя, 1971 р, м. Рамсар, Іран;

3. Конвенція про збереження мігруючих видів диких тварин, 1979 р, м.Бонн;

4. Угода про збереження афро-євразійських мігруючих водно-болотних птахів, 1995 р;

5. Угоди про збереження кажанів в Європі, 1991 р;

6. Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення, CITES, Вашингтон, 1979 р; 

7. Конвенція про охорону всесвітньою культурної і природної спадщини,1972 р Париж;

8. Конвенція про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ в Європі, 1976 р;

9. Всеєвропейська стратегія збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, 1995 р.
   
   

Україна також ратифікувала інші конвенції, які стосуються територій та об’єктів природно-заповідних фондів:

1. Рамкова конвенція ООН про зміну клімату;

2. Віденська конвенція про охорону озонового шару;

3. Європейська конвенція про охорону археологічної спадщини;

4. Конвенція про охорону та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер;

5. Конвенція про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті;

6. Європейська конвенція про основні принципи транскордонного співробітництва між територіальними общинами або органами влади;

7. Конвенція щодо співробітництва по охороні та сталому використанню ріки Дунай;

8. Конвенція ООН про боротьбу з опустелюванням;

9. Конвенцію про захист Чорного моря від забруднення;

10.  Європейська ландшафтна конвенція;

11. Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля;

12. Угоди між Міністерством довкілля та планування території Республіки Молдова, Міністерством вод, лісів та охорони довкілля Румунії і Міністерством екології та природних ресурсів України про співробітництво в зоні природоохоронних територій в дельті Дунаю та пониззі р. Прут;

13. Декларації про співробітництво у створенні Нижньодунайська зеленого коридору;

14. Європейський червоний перелік видів тварин і рослин, що перебувають під глобальною загрозою зникнення;

15. Конвенція про збереження морських живих ресурсів Антарктики.

 Як бачимо, в Україні ратифіковано багато важливих конвенцій задля збереження біорізноманіття. Однак кожен з нас особисто може долучитися до збереження та відновлення природних комплексів. Як саме? Читайте в наших наступних публікаціях.