МИ ВРАЗЛИВІ: дослідження «Кліматична (не)справедливість: вплив зміни клімату на вразливі соціальні групи в містах України» презентували в Україні

27.11.2020

Як ваша дитина реагує на спеку?
Чому парк у місті допоможе вижити безхатькам?
Як рівень доходу пенсіонерів України пов’язаний з їхньою адаптацією до змін клімату?
Скільки разів ви чули (а то й потрапили в епіцентр) стихійного лиха: шквалу, зливи, що викликали підтоплення, зсуви ґрунту, руйнування?
Чи знаєте скільки людей нині страждають в Україні від інфекційних та алергічних хвороб, хронічних захворювань серця? Можливо, серед них є і Ви?
Знаєте, який шлях доводиться здолати маломобільній людині (чи то мамі з візком) щодня, для того, щоб купити харчі чи потрапити у поліклініку?

Дослідження «Кліматична (не)справедливість: вплив зміни клімату на вразливі соціальні групи в містах України» — це не про суху статистику. Це — про історії людей, котрі намагаються вижити. У містах, де відсутня інфраструктура, обмежений доступ до питної води, мало зелених зон, у яких можна сховатися від спеки, не існує чітких і дієвих соціальних програм захисту та підтримки для людей, котрі втратили житло внаслідок стихійного явища. Про історії, власне, самих міст, де безхатьки гинуть від голоду й холоду посеред дороги, де прикута до ліжка самотня літня людина тиждень чекає соціального працівника, помирають від інсультів та зневоднення чоловіки та жінки в гарячих цехах заводів без кондиціонування. Таких історій — безліч.

І саме ці історії стали основою дослідження, котре проводили з травня по вересень 2020 року. Автори та авторки, а це — громадська організація Ekoltava та аналітичний центр Cedos за підтримки Фонду ім. Гайнріха Бьолля Heinrich-Böll-Stiftung Ukraine Бюро Київ — Україна — зосередилися на тому, щоб визначити, як саме зміни клімату впливають на життя суспільства, комфорт та матеріальне становище людей, які мають різні фізичні та соціальні можливості, і тим народжують кліматичну (не)справедливість. І, головне, напрацювали низку рекомендацій для адміністрацій міст, громадських організацій, котрі опікуються соціально-вразливими групами населення, благодійних організацій.

«Ми намагалися розробити максимально чіткі рекомендації для міст як жити з фактором зміни клімату. І, власне, привернути увагу людей до самого поняття «кліматичної справедливості», котре є досить новим для України. Окрім того, дослідження містить у собі ґрунтовний аналіз можливостей, ресурсів міського простору та адаптації міст до змін клімату», — каже Марина Цигрик, виконавча директорка ГО «Еколтава».

У фокусі дослідження — 7 вразливих груп, до яких входять:
люди, з низьким доходом;
люди, що працюють на відкритому повітрі;
бездомні люди;
люди з інвалідністю;
жінки (питання гендерної нерівності);
люди літнього віку;
діти до 14 років.

Основні індикатори проявів зміни клімату в містах — теплові хвилі і спека, підтоплення, вразливість зелених зон, збільшення частоти надзвичайних ситуацій, погіршення водопостачання, збільшення та вразливість населення до нових інфекційних захворювань, стійкість енергетичних систем міста.

У дослідженні проаналізовано, як зміна клімату впливає на різні сфери міського життя, зокрема на громадські простори, житлову, транспортну та соціальну політику, наведено приклади того як наявний стан речей у цих сферах не відповідає теперішній тенденції зростання темпів зміни клімату і частоти її проявів у містах. Ця невідповідність міського розвитку та стрімкої зміни клімату й породжує соціальні нерівності у суспільстві. Вони своєю чергою стають причиною соціальних наслідків, спричинених змінами клімату.

«Наприклад, бездомні люди не мають житла, щоби сховатися від сильних злив, спеки та інших аномальних погодних явищ — проявів зміни клімату. Крім цього, малозахищеним категоріям населення складно пережити негативні наслідки змін клімату та оговтатися від них. Бездомні люди постійно страждають від хвороб, насильства, недоїдання і нестачі сну, тому тепловий удар влітку, з яким інші люди впораються, для них може стати смертельним. А незаможні люди, які втратили житло внаслідок негоди, не можуть самостійно його відбудувати або придбати нове», — каже Юлія Назаренко (аналітичний центр «Cedos»).

«Під час цунамі в Індонезії 77% загиблих склали саме жінки. Бо вони мають високу соціальну відповідальність, змушені були рятувати перш за все дітей, а тоді дбати про себе. Саме жінки частіше залучені до виконання неоплачуваної роботи по дому та догляду за іншими. Загалом, жінки відповідають за 75% неоплачуваної роботи по дому у світі. Є таке поняття як «фемінізація бідності»: 330 млн жінок живуть менше ніж на 1,9 дол. на день, що на 4,4 млн більше, ніж чоловіків», — ділиться напрацюваннями у своїй частині дослідження аналітикиня Єлизавета Хассай (аналітичний центр «Cedos»).

Таких прикладів можна навести безліч.

Але розв’язання соціальних проблем людей впираються у політичні рішення держав та адміністративні — влади у містах. Міста потребують застосування гендерного мейнстрімінгу при розробці та впровадженні політик з адаптації до змін клімату. Міста потребують працюючих та ефективних програм підтримки людей з низькими доходами. Міста потребують втілення планів сталої мобільності, створення комфортних умов на робочих місцях, програм адаптації та реабілітації безхатьків, нормативно-правового регулювання роботи на відкритому повітрі тощо.

Міста потребують людського ставлення одних людей до інших. Тих, які мають ресурси та інструменти управління, до тих, котрі потребують захисту та підтримки в умовах зміни клімату.

Міста потребують людей, котрі знають, що «МИ ВРАЗЛИВІ», і шукають способи пом’якшити цю вразливість та захистити тих, хто цього найбільше потребує.

Трансляцію презентації у запису можна переглянути тут: https://cutt.ly/JhdUfqa.