Фахівчиня розповіла, що знищує водойми у Полтаві і чи є рішення

09.06.2020

За останні роки при використанні водних ресурсів і при антропогенному освоєнні їх водозборів не приділяється увага їх належному стану. Тому велика кількість річок Полтавської області втрачають свої природні якості та потребують негайного відновлення. Особливо, це стосуєтьсядо екосистем Ворскли та річки Псел.

Деградація малих річок проявляється перш за все в замулюванні, забрудненні та виснаженості. Кожен з цих факторів негативно впливає на процеси обміну речовин між гідробіонітами (організмами, що живуть у воді)  і середовищем водойми. Коли відбувається процес метаболізму в воді, це забруднює  водне середовища, та різко знижує кількість корисної біопродуктивності (біомаси) водної екосистеми. За 2019 рік катастрофічно прискорився життєвий цикл Ворскли, що призводить до її передчасного старіння і перетворення в осередок цвітіння, джерело інфекції. . Люди, що контактують з такою водою, більше вразливі до всіляких хвороб. Бактеріологічне, хімічне, теплове забруднення Ворскли перевищує асиміляційну здатність (максимально можливу кількість токсинів) Були випадки, коли вживання в їжу риби викликало харчове отруєння, а  купання призвело до   захворювань шкіри  у відпочиваючих.  Стану Ворскли у Полтаві взагалі не приділяється ніякої уваги з боку місцевої та обласної влади. 

Ще у 2015 році, к.т.н., доцент Віра Смірнова опубліковала статтю «Звивини русла р. Псел та її деформація» та інші, де провела багато різнопланових досліджень та вивчалала малі  річки Полтавщини.

Але,  на державному рівні постійно  вдосконалювалася система управління і контролю за використанням, та охороною малих річок. В 2020 році посилились вимоги до норм  санітарно-екологічного стоку на малих річках, а також нормативи гранично-допустимих скидів стічних вод та вимоги до ефективності очисних споруд.

По при впровадження правил, норм, споруд та пристроїв водоохоронного призначення, все ще здійснюється нераціональна господарська діяльність, що шкодить водоймам не лише Полтави, а й всієї України. Обсяг вирубки лісів в Полтаві  на водозбірній території істотно впливає на саму водойму. Адже, лісова рослинність біля водойми у певній мірі регулює водність річки. 

Через внесення добрив, отрутохімікатів у грунт, неправильне  їх зберігання, забруднення та забудову територій  об’єктами господарсько-виробничого господарства, твердий поверхневий стік містить безліч забруднюючих речовин, які потім надходять у водне середовище. 

Головні проблеми Ворскли:

невеликі об’єми стоку;

велике надходження  біогенних елементів ( азот, фосфор і тд.) 

не висока межа процесу самоочищення річки;

істотна залежність від стану самої водозабірної території. 

У зв’язку цим екосистема річки характеризується підвищеною чутливістю до антропогенного впливу людини. Перевищення меж допустимого впливу на водойму, веде до зниження і втрати природно-антропогенних, а в подальшому до згасання природних функцій річки.

Очисні споруди в Полтавській області розраховані та побудовані у рядянські часи,  коли у стоках не було такої великої кількості органіки, як зараз.  Використання азотно-фосфорних сполук у пральних засобах з кожним роком збільшується. Очисні споруди в Полтавській області розраховані та побудовані коли не було такої кількості органіки, як останні роки, використання азотно-фосфорних сполук з кожним роком збільшується, тому очисні  не можуть їх очистити навіть на 60%. Проблема з високим рівнем біогенних елементів виникла практично тільки останнім часом, ніхто їх не реконструював, так як в Європейських країнах. Від великої кількості фосфору страдають труби від корозії, адже вони прокладені ще в радянські часи, їх строк експлуатації пройшов, тому більшість мереж в Україні в аварійному стані. 

В багатьох в районних центрах та селах Полтавщини взагалі відсутні каналізаційні очисні станції, люди використовують вигрібні ями. В Полтаві, є райони, де немає каналізаційної мережі, але передбачені згідно проекту вигрібні ями. Але використання вигрібних ям,  призводить до руйнації грунтів. Фермерські угіддя постійно використовують азото-фосфорні сполуки, як мінеральне добриво, яке змивається дощами з полів та потрапляє до поверхневих вод. Значна частина сільського населення споживає воду з власних колодязів та індивідуальних свердловин без очищення.

В чому небезпека миючих засобів для людини і водойм? 

Синтетичні миючі засоби, які  світова наука відносить до небезпечних хімічних речовин для здоров’я людини і довкілля, негативно впливають  на водойми, і в Полтаві зокрема.  

Фосфати – це одні з основних компонентів у складі миючих засобів, які негативно впливають на навколишнє середовище. 

Фосфатні речовини, ще є у більшості миючих засобів, входять в третій та четвертий клас небезпеки, скупчуються на клітинних мембранах печінки та порушують найважливіші біохімічні процеси, в тому числі пригнічують репродуктивну активність людини. Особливо сильно впливають на мозок, імунну систему, нирки, шлунково-кишковий тракт. Також фосфати підсилюють дії ПАР, сприяють накопиченню цих речовин на волокнах тканин. Пральний порошок, що містить фосфати, в холодній воді практично не виполіскується, аби виполіскувати ці речовини ув гарячій воді, потрібно більше часу.

Велика частина синтетичних миючих засобів містить триполіфосфат натрію, його вміст у пральному порошку коливається від 15 до 40%. Головна здатність триполіфосфату це вільно проходити через найсучасніші очисні споруди та, накопичуватися у воді, діяти як добриво для ціанобактерій. Лише один грам стимулює утворення приблизно 5…10 кілограм водоростей у водоймищі. Ці водорості погіршують питні якості води, надають їй різні запахи та присмаки. Сполуки фосфору в миючих засобах, здатні накопичуватися в водоймах, викликають  загибель водних організмів. Це ускладнює процес очищення води. Коли в водозабірних зонах водойми відбувається відмирання клітин синьо-зелених водоростей,  вода набуває неприємного запаху, але головне –  в воду потрапляють небезпечні токсини, які викликають захворювання та загибель всього живого в водоймі. Ці токсини дуже стійкі в навколишньому середовищі, не руйнуються при високій температурі, при обробці води хлором, та навіть при сильному підкисленні. В останні роки виявлено, що ціанобактерії виділяють високомолекулярні речовини, які були названі ДВ-молекулами ДВ-молекули руйнують імунну систему людини, викликаючи захворювання, подібні СНІДу, порушують згортання крові.


Фото авторки. Ціанобактерії  у річці Ворскла у Полтаві

В останні десятиріччя зменшилася водність Ворскли, вона міліє, замулюється, заростає водяною рослинністю. Це ставить під питання існування Ворскли як повноцінної гідроекосистеми.


Фото авторки. Цвітіння  Ворскли на одному із пляжів Полтави

Те, що вода забруднена, в Полтавський водоймах видно неозброєним оком. За останні роки Ворскла в літню пору зеленіє все більше.  Це не просто неестетично, це свідчить про  порушення екологічного циклу та значного погіршення якості води. 

Синьо-зелена водорость може з’являтися у вигляді піни, накипу, як на поверхні, так і  трохи нижче поверхні води, має різні кольори в залежності від її пігментів. Коли ціанобактерія розквітає, в прісноводних озерах і річках можуть з’являтися яскраво – зелені смуги, які виглядають як плаваюча фарба, а також червоні припливи.

Раніше в якості основних методів боротьби з цвітінням водойм застосовували:

  1. насичення  води киснем;
  2. обробка води альгицидними хімічними препаратами;
  3. збір водоростей насосом, з подальшою подачею їх на сільськогосподарські поля, або в лісосмуги;
  4.  збір покриву водойми за допомогою нафто-збірних механізмів.

Поступова загибель водойм – глобальна світова проблема

Аналіз води на вміст токсинів синьо-зелених водоростей у водоймах є складним та трудомістким процесом, тому ВООЗ рекомендувала не використовувати водойми, як джерело питного водопостачання, якщо в них міститься більше 100 млн. клітин синьо-зелених водоростей на 1 літр води, а також купатися в такій воді.

Американські кліматологи встановили, що збільшення цвітіння води може викликати підвищення  кислотності світового океану.

В ході експерименту вчені неодноразово брали проби води з різних ділянок Східно-Китайського моря і Мексиканської затоки під час сільськогосподарського сезону. Вони проводили порівняння цих проб на вміст вуглекислого газу, біомаси та кисню. Як з’ясували вчені, вже ранньою весною почалося падіння рівня кисню, збільшення вмісту вуглекислого газу і підвищення кислотності, і ця тенденція тривала протягом усього літа і на початку осені.

Потім вчені зіставили підвищення концентрації вуглекислого газу в прибережних водах і в атмосфері зі зміною кислотності водойми pH. Вважається, що в основному кислотність вод в світовому океані залежить від кількості поглинається ними вуглекислого газу, тому підвищення вмісту вуглекислоти в атмосфері повинне супроводжуватися таким же сильним збільшенням кислотності.

Однак за оцінками авторів дослідження, ці цифри не сходяться, виявили розбіжності між передбачуваним і реальним рівнем кислотності води. Таку розбіжність можна пояснити тим, що велику концентрацію вуглекислого газу, водойма невзмозі поглинути.  Подальше збільшення вмісту вуглекислого газу може  стати причиною ще більших коливань кислотності.А це вплине не тільки на мешканців моря, а й на  жителях всієї  планети. 

Фото авторки. Річка Ворскла у Полтаві

Як вирішити проблему забруднення водойм?

Один із шляхів вирішення проблеми цвітіння водойм  – застосування цеолітів. 

Цеоліт – аж ніяк не “останнє слово” в технології виробництва миючих засобів: їх промислове застосування почалося 30 років тому. 

Прання порошком на основі цеолітів відрізняється від звичайного, та 90% забруднень зникає після замочування одягу в холодній воді. Мінусом цеолітних пральних порошків залишається ціна: їх собівартість вище приблизно на 20%. 

Другий шлях  – повна заборона виробництва миючих засобів в законодавстві  України. Від небезпечних добавок сьогодні відмовилися Австрія, Німеччина, Італія, Нідерланди та Норвегія. Деякі країни вже на “півдорозі”: на ринку Бельгії безфосфатних порошків сьогодні 80%, у Данії – 54%, Фінляндії та Швеції – 40%, Греції та Португалії – 15%. Великобританія, Іспанія та Франція пішли іншим шляхом: обмежили вміст фосфатів у порошках до 12%. 

Однак платити за безпеку потрібно в будь-якому випадку – якщо не відмовою від фосфатної хімії, так підвищенням тарифів на водовідведення. Комунальним підприємствам доведеться радикально модернізувати системи очищення стоків, а це обійдеться набагато дорожче. 

Третій шлях вирішення –  зменшення та поступова  повна ліквідація скидів неочищених стоків всіх джерел забруднення, ефективне користування водою.

Четвертий шлях – створення ефективної системи контролю якості водойм, та сучасної системи моніторингу водних об’єктів,  забезпечення доступу до інформації щодо якості води та санітарного стану водних об’єктів, залучення громадськості та місцевої і обласної влади до комплексної інформаційної кампанії, що буде розкривати проблему і правила належного користування водою у господарстві. 

Людмила Тягній, інженерка, фахівчиня з питань водопостачання та водовідведення, волонтерка ГО “Еколтава”