Відповідь громадськості на заяви міністерки Буславець щодо розвитку зеленої енергетики

03.06.2020

Перехід всієї енергетики на відновлювані джерела постачання – обов’язкова умова уникнення кліматичної катастрофи. Українці вже страждають від її перших проявів у вигляді посухи і пожеж, відсутності метеорологічної зими, екстремальних погодних явищ та інших наслідків. Україна була та лишається однією з держав, котрі запровадили державну підтримку відновлюваним джерелам енергії (ВДЕ) у вигляді зеленого тарифу ще у 2009 році. Реалізація цього необхідного політичного рішення лишається не бездоганною, і перед усіма складами українського уряду та парламенту стояла задача поліпшення функціонування державної підтримки ВДЕ. 

В українській енергетиці почали наростати кризові явища, котрі виявляються у:

– Зростаючій мільярдній затримці платежів за поставлену електрику, у першу чергу, власникам ВДЕ, ДП «Енергоатом» та великим ГЕС. (1)

– Зростанні ризиків віялових відключень електроенергії. (2)

– Суттєве падіння споживання електроенергії, яке було обумовлено теплою зимою та карантинними заходами через пандемію коронавірусу. (3)

Щодо останнього пункту: в українській енергетиці тепла зима та наслідки пандемії стали лише спусковим гачком кризи, яка давно назрівала через затримки та зупинки реформ у галузі. Ухвалюючи рішення, спрямовані на подолання кризи, українська влада повинна цими рішеннями робити внесок у досягнення стратегічних цілей України та виконувати раніше взяті та зафіксовані у чинному законодавстві зобов’язання*.

Запропоновані Урядом плани з подолання кризи (4)(5) посилять засадничі проблеми української енергетики, котрі гостро постали весною 2020 року. Такий висновок випливає з того, що не було запропонованого жодного заходу (можливо, окрім розділення Мінекоенерго), котрий би усував причини кризи. Всі задекларовані плани мають тимчасовий характер та полягають у внесенні невеликих змін у сучасну нежиттєздатну регуляторну базу енергетики.

Ми категорично не погоджуємось із позицією уряду, що “вугільна галузь є одним з найважливіших елементів енергонезалежності України і тому вкрай важливо забезпечити безперебійну роботу вітчизняних вугільних підприємств”. Вугільна промисловість давно збиткова в усьому світі. 

Є ряд й інших питань, зокрема:

1. Наявний ресурс радянських електростанцій відпрацьований, тобто станції потрібно замінювати на нові. Безумовно, це призведе до зростання вартості електрики; тариф на електроенергію для населення не відображає реальну вартість ресурсів. Електроенергія є дешевою, бо ми порушували вимоги природоохоронного законодвства та платили лише за мінімальні операційні витрати. Так, наприклад, тариф розрахований ДП НАЕК «Енергоатом» не включає в себе вартість довгострокової безпечної утилізації відпрацьованого ядерного палива, а відрахування до фонду зняття з експлуатації атомних енергоблоків здійснюється за розрахунками, які базуються на застарілій інформації та макроекономічних показниках, що втратили свою актуальність. (6) Таким чином, тариф, що зараз встановлений на атомну електроенергію, не покриває всіх витрат та негативних екстерналій, пов’язаних із виробництвом електроенергії на АЕС.

2. Не лише кліматична криза вимагає відмови від вугілля, а й економічна недоцільність його видобування. Упродовж всієї історії незалежної України існують величезні прямі та приховані субсидії вугільній галузі. Лише у період 2015-2017 років вугільній галузі було надано 738,573 млн євро прямих субсидій (363,66 млн. євро сплачено за електрику від ВДЕ за той же період). (7) Непрямі субсидії полягають у привілейованих цінах на «вугільну» електрику; державних гарантіях на кредити вугільним підприємствам; наявності більше 20 тис. передчасних смертей українців щороку, викликаних забрудненням повітря (8); та необхідності протидіяти і адаптуватися до змін клімату. При цьому, відповідно до рішення Рахункової палати України від 16.05.2017 року у 2014–2016 роках Міністерство енергетики та вугільної промисловості не забезпечило “законного, ефективного та результативного” використання коштів державного бюджету, передбачених на реструктуризацію вугільної промисловості. А рішення від 12.11.2019 року підкреслює, що Міністерство у 2017–2018 роках та 1 кварталі 2019 року не забезпечило “ефективного та результативного” використання коштів держбюджету, виділених на державну підтримку часткового покриття витрат із собівартості вугільної продукції.

3. З іншого боку – відновлювані джерела енергії (ВДЕ) дешевшають. Тож за всіма прогнозами, ТЕС з часом економічно програють ВДЕ. Ціни на відновлювану енергію будуть падати стабільно, як це вже відбулося у багатьох країнах.

Позиція та рекомендації громадських організацій коаліції “Енергетичний перехід”* щодо виходу держави з енергетичної кризи

Коаліція “Енергетичний перехід” наполягає, що шлях до сталого розвитку української енергетики вимагає досягнення наступних цілей:

– Розвиток розподіленої генерації.

– Участь громад в енергетичному  переході.

– Відмова від вугільної генерації уже зараз.

– Відмова від планів будівництва нових в т.ч. модульних атомних блоків.

Для досягнення цих цілей необхідно:

1. Забезпечити врахування природоохоронних вимог при прийнятті рішень у енергетиці.

Останні урядові заяви та дії свідчать про ризики ігнорування природоохоронних вимог у сфері енергетики. Зокрема, досі не прийнято Концепцію зеленого енергетичного переходу, працюють “брудні” вугільні станції, немає інформації про підготовку Національного інтегрованого плану по клімату та енергетиці, у експертній раді Мінекоенерго відсутні фахівці з більшості питань охорони довкілля, Єгора Фірсова було звільнено з посади т.в.о Голови Державної екологічної інспекції без пояснення причин. Це загрозливі тенденції, оскільки міністерства енергетики та охорони довкілля мають створювати збалансовані рішення, які комплексно вирішують енергетичні питання, одночасно поліпшуючи стан довкілля. 

2. Включити у ціну електрики від АЕС усі пов’язані витрати. 

ДП “Енергоатом” роками знаходиться на межі банкрутства, ціна на вироблену атомними станціями електроенергію включає навіть не всі поточні витрати. (11) У Фонді зняття блоків з експлуатації недостатньо коштів на зняття навіть одного блоку, (12) при тому, що для 11 блоків з 15-ти проектні терміни експлуатації вичерпані.

В Україні має бути встановлену таку ціну на «атомну» електрику, котра б забезпечила накопичення коштів на зняття блоків з експлуатації, поводження з відпрацьованим ядерним паливом та радіоактивними відходами (включно з тими, що утворяться після зняття блоків з експлуатації). Поточні популістські штучно встановлені тарифи збільшують ризики аварій на АЕС, не відображають всіх витрат, які несе суспільство, використовуючи атомну енергію, та є однією з засадничих причин кризи в енергетиці.

3. Реалізовувати електрику кінцевим споживачам за ринковими цінами. 

Населення України отримує електрику за цінами, що не включають усіх пов’язаних витрат. Така ситуація є другою засадничою причиною кризових явищ,  до того ж вона формує неправильні цінові сигнали, не відповідає взятим зобов’язанням з побудови енергетичних рішень та не сприяє підвищенню ефективності використання електрики.

Окрім того, таке перехресне субсидування (промисловість платить за електрику більше, ніж населення) знижує конкурентоспроможність української продукції. Відмова від популістських цін для населення призведе до зниження заборгованостей на ринку електрики. Малозабезпечені  громадяни будуть отримувати монетизовані субсидії, що сприятиме пожвавленню економіки на рівні громад.

4. Припинити субсидування вугільної галузі. 

На сьогодні в Україні фактичні обсяги викидів вугільних електростанцій перевищують у кількадесят разів норми європейської директиви 2010/75/EU. (13) Уряду України слід негайно припинити субсидування вугільної галузі та поставити пріоритетом справедливу трансформацію вугільних регіонів. Це забезпечить здорову конкуренцію на енергетичному ринку, виконання взятих зобов’язань та поліпшить здоров’я людей.

5. Включення громад у енергетичний перехід. 

Завдяки децентралізації українські громади отримали більше можливостей брати участь у вирішенні енергетичних питань. Долучення їх до переходу до 100 % ВДЕ одночасно: створить робочі місця та наповнюватиме місцеві бюджети; підвищить ефективність використання енергії; залучить інвестиції у енергетичні проекти від місцевих мешканців; та посилить гнучкість електромереж завдяки розподіленій генерації та використанню біогазових ТЕС.

Українські будинки все ще споживають у кілька разів більше тепла на опалення квадратного метра ніж у середньому по ЄС. Різні оцінки повідомляють, що біопаливо може замістити в Україні від 10 до 28 млрд. куб.м газу у опаленні житла. (14)

Необхідно:

– Забезпечити повномасштабне функціонування Державного фонду енергетичної ефективності (ДФЕЕ). За урядовими оцінками, діяльність Фонду може сприяти створенню до 75 тис. нових робочих місць. Зараз попит на послуги Фонду на порядки нижчий від його можливостей. Причинами є інституційна слабкість ОСББ, нестабільність та великі банківські відсотки за кредитами. Уряд спільно з муніципалітетами, ДФЕЕ та представниками ОСББ має якомога швидше знайти таку форму реалізації проектів підвищення енергоефективності ОСББ, котра б будувала взаємну довіру та призвела до дуже швидкого зростання утеплених будинків.

– Підвищити спроможність органів місцевого самоврядування ініціювати та підтримувати схеми участі громадян у фінансуванні відновлюваних джерел енергії. Більшість українців не мають можливості інвестувати у ВДЕ через великий початковий внесок, бюрократичні складнощі та значні відсотки за банківськими кредитами.

Колективна участь громадян та підтримка/участь органів самоврядування вирішує всі перелічені проблеми й  відкриває можливості для поширення невеликих об’єктків ВДЕ. Досвід членів Коаліції свідчить, що найбільшою проблемою на цьому шляху є брак взаємної довіри та знань, а також відсутність прикладів типових документів таких схем (передусім, енергетичних кооперативів). 

 *Окремі чинні зобов’язання:

1. Паризька угода на виконання Рамкової конвенції ООН про зміну клімату. Угода передбачає 

– утримання зростання середньої світової температури на рівні значно нижче +2 °C та зусилля на обмеження зростання температури до +1,5 °C;

– збільшення здатності адаптуватися до негативних впливів зміни клімату, підтримка протидії зміні клімату, розвиток вуглецево-нейтральної економіки;

– гармонізація фінансових потоків зі шляхом розвитку з протидією зміні клімату та карбоново-нейтральною економікою.

2. Національний план дій з відновлюваної енергетики на період до 2020 року передбачає, зокрема, 10% ВДЕ у транспорті та 11% – у електроенергетиці – не виконано.

3. Енергетична стратегія України до 2035 року – у сфері охорони довкілля мало бути забезпечено дотримання високих екологічних норм виробництва, транспортування, трансформації та споживання енергії; фінансування інвестиційних проектів у рамках Національного плану скорочення викидів від великих спалювальних установок відповідно до законодавства України та зобов’язань перед Енергетичним Співтовариством. До 2020 року очікувався радикальний прогрес у сфері ВДЕ через збільшення їх частки у кінцевому споживанні до 11% (8% від ЗППЕ) за рахунок проведення стабільної та прогнозованої політики у сфері стимулювання розвитку ВДЕ та у сфері залучення інвестицій, чого не сталося.

4. Рішення NO. 2016/19/MC-ENC Ради Міністрів Енергетичного співтовариства, яке, серед іншого, передбачає зупинку до 2023 року ряду генеруючих об’єктів через їх надмірне забруднення повітря. Зокрема, це: 5 блоків Бурштинської ТЕС; 5 блоків Добротвірської ТЕС; 7 блоків Дніпровсьої ТЕС; Миколаївську ТЕЦ; 2 блоки Сєвєродонецької ТЕЦ; Херсонську ТЕЦ; та ТЕЦ ДП ВО ПМЗ ім. О. М. Макарова. Національний план скорочення викидів від великих спалювальних установок (9) наразі не виконується.

5. Рішення Рада міністрів Енергетичного співтовариства 2018/02/MC-EnG про невиконання Україною Договору про енергетичне співтовариство (Справа ECS-I/12) в частині вільної транскордонної торгівлі електроенергією. Україна повинна прийняти якнайшвидше необхідні заходи.

*До коаліції “Енергетичний перехід” входять громадські організації: Еколтава, Екоклуб, Екодія, 350.org – Україна, Хмельницький енергетичний кластер, Всеукраїнська Агенція Інвестицій та Сталого Розвитку.